1. Якщо порівнювати каву і чай по вазі, в 10 г чаю кофеїну більше, ніж у 10 г кави. Але для заварювання чашки кави потрібно більше, ніж чаю. Кількість кофеїну в напоях вимірюємо в мг на чашку. Співвідношення приблизно таке: чашка чорного чаю = 40-70 мг кофеїну; чашка чорної кави = 100-200 мг кофеїну.
2. Спочатку чайне листя жували, а не заварювали. І вже потім, коли листя випадково впало до чашки з окропом для імператора-травника, який помітив чудовий смак напою, його стали заварювати.
3. Часи, коли додавати в чай інші речовини було вигідно, давно минули. У XVIII столітті чай імпортували контрабандисти. Попит постійно перевищував пропозицію, і щоби продавати більше, контрабандисти додавали в чай листя ясеню, тирсу, варення, овечий гній (для кольору) тощо. У 1785 році податки на чай були знижені, аби покласти край контрабанді. Офіційно стали продавати чистий якісний чай. У 1800-х стали відкривати чайні магазини. До кінця 1800-х чай став доступним і популярним серед усіх соціальних верств. Так, це британський досвід.
4. Існує понад 3 000 видів чаю. Смак чаю залежить від того, де росте чай, типу куща, погоди. А ще чай може складатися з різних сортів, змішаних разом.
5. Молоко додавали в чай, щоб неякісні чашки не лопалися від окропу, а не для смаку. Саме тому спочатку молоко, а потім чай. Коли стали виробляти тонкий і якісний фарфор, у цьому відпала необхідність. І щоби продемонструвати, що на столі — дорогий якісний сервіз, молоко стали додавати в кінці. Тож молоко ділило суспільство на більш заможних і менш заможних, і нічого спільного зі смаком не мало.
6. Лондонський чайний аукціон проходив 300 років «при свічках». До 1950-х років через нього була куплена третина всього чаю у світі. Аукціон проводився щоквартально, чай продавали при свічках: запалювали на початку продажу кожного лота і коли згорав дюйм свічки, молот відбивав кінець продажу. Лот встигали продати за один дюйм згоряння свічки.
7. 85% продажів чаю в США — чай з льодом. Традицію започаткував підприємець на Всесвітній виставці 1904 року в Сент-Луїсі. Річард Блехінден планував роздавати безкоштовно зразки свіжозавареного чаю, але стояла така спека, що гаряче ніхто не хотів пити. Тоді він насипав купу льоду в чай — і колд брю став хітом ярмарки.
8. Для приготування одного фунта готового чаю (453 г) потрібно близько 2000 крихітних листочків.
9. «Британський стандарт ідеальної чашки чаю» таки існує насправді. Британська асоціація виробників чаю, Комітет з торгівлі чаєм і Міністерство сільського господарства, рибальства і продовольства розробили в 1980 році стандарти для професійних ті-тестерів, офіційно відомі як BS 6008. Вони свідчать: «Вам потрібна порцелянова піала. На кожні 100 мл води повинно бути не менше двох грамів чаю. Температура не може перевищувати 85 градусів при подачі, але повинна бути вище 60 градусів для оптимального смаку і відчуття».
10. Британія створила чайний ринок в Індії, а не навпаки.
Індія є одним з найбільших виробників чаю у світі, але переважна більшість вирощуваного чаю експортується. Однак чай став популярним як повсякденний напій в Індії тільки коли Великобританія вирішила, що їй потрібна альтернатива монополії Китаю. Ботанік, що працював на британську Ост-Індську компанію, представив у 1848 році в високогірній провінції Дарджилінг (її площа всього 70 кв. миль) деякі з кращих китайських чайних кущів, заклавши основу для чайної промисловості в регіоні, яка зараз є такою ж провідною галуззю, як і туризм. Ост-Індська компанія також заснувала Чайну раду, урядову організацію, яка мала популяризувати чай по всій країні. Так чай дещо вимушено став улюбленим напоєм індійців ще до початку 20-го століття.
До речі, скільки з цих фактів були вам відомі раніше?
