15 грудня – Міжнародний день чаю! ВОхУ…. Загалом то цей день святкують з 2005 року. Це було встановлено на двох всесвітніх форумах. У статтях про цей день є купа соціально політичних та економічних причин для цього свята. Але чай сам по собі давно заслуговує на своє свято. Тому ми піднімемо тост за те, щоби 3 млрд чашки чаю на добу, які випивають на Землі, стали 6 млрд, та за те, щоби через 100 років, у 2121 році, люди смакували чай на інших планетах.
Міжнародний день чаю «підсвічує» значення та виклики країн-провідних світових сільгоспвиробників чаю: Індії, Шрі-Ланки, Бангладешу, Непалу, В’єтнаму, Індонезії, Кенії, Малайзії, Уганді й Танзанії.
Чому саме 15 грудня?
Бо 15 грудня 1773 року була ухвалена «Світова Декларація Прав працівників чайної індустрії». Хоча на наступний же день, 16 грудня ця декларація не тільки не врятувала порти і склади від «Бостонського чаювання», а й спонукала до широких протестів. У кількох британських колоніях (Нью-Йорку, Філадельфії і Чарльстоні) кораблям Ост Індської компанії довелося покинути порти. Але в Бостоні губернатор був готовий до бунтів. Кораблям заборонили залишати порт (два капітани були синами губернатора), а протест перейшов у відкрите протистояння, яке через два роки вилилося у визвольну війну Америки з британською імперією.
Податки, монополія держави
Протестний рух, якій спалахнув Бостонским чаюванням, був не суперечкою через високі податки. Ціна на легально імпортований чай, насправді, була зменшена «Чайним законом» 1773 року і відрізнялися від контрабандної всього на 1 цент. Замість цього протестуючі були стурбовані іншим питанням: «ніякого оподаткування без представництва».
Цей закон дозволив би компанії знизити ціну, прибравши посередника, який закуповував чай на оптових аукціонах в Лондоні. Замість продажу посереднику компанія призначала колоніального торговця, щоб той отримував партію чайного вантажу та продавав чай за комісійні. У липні 1773 року було обрано вантажоодержувачі чаю в Нью-Йорку, Філадельфії, Бостоні і Чарльстоні. Законні імпортери чаю, яких не було призначено Ост-Індської компанією одержувачами, також опинилися під загрозою фінансового краху. «Чайний закон» давав Ост-Індській компанії монополію на торгівлю чаєм, а колоністи боялися, що державна монополія включити в себе інші товари.
29 листопада 1773 року, саме в день прибуття кораблів з чайним вантажем, лідер Синів волі Семюел Адамс закликав зібрати масовий мітинг. Людей було так багато, що мітинг перенесли в Олд Саус Мітинг Хаус. Британський закон наказав розвантажити кораблі і зплатити мито через 20 днів, або митні органи конфіскують вантаж.
16 грудня – в останній день терміну розвантаження – близько 7000 чоловік зібралося навколо Олд Саус Мітинг Хаус. Після отримання повідомлення, що губернатор знову не дозволив кораблям відплисти, Адамс заявив, що «цей мітинг не може далі нічого зробити, щоб врятувати цю країну». Заява Адамса було умовним знаком для початку «чаювання».
Початок незалежності
Поки Адамс намагався відновити порядок на мітингу, колоністи переодяглися в індіанців племені Мохок і розмалювали свої обличчя. Англійські солдати на борту суден з вантажем чаю, добре розуміли, що мають справу не з індіанцями, та й самі нападники розуміли, що ніхто їх не прийме за справжніх індіанців, але таке було їх бачення боротьби за звільнення. Того вечора група з 30-130 осіб, забралася на три судна і за три години викинула в воду 342 ящики чаю.
Парламент відреагував на події в Бостоні скасуванням місцевого самоврядування в провінції Массачусетс-Бей. Жителі всіх тринадцяти колоній, в свою чергу, відповіли на цей закон додатковими акціями протесту і скликанням Першого Континентального конгресу, який вимагав британську монархію скасувати закон та санкціонував нові акції протесту. Криза загострилася і в 1775 році вилилася у визвольну війну.
Так 342 ящики чаю стали початком встановлення незалежності Америки. А ми впевнені, що ви можете розповісти свою історію: початком яких змін якось стала випита вами чашка чаю.
