Коли світ напружується, як тигр у стрибку, сталі сімейні традиції повертають нам відчуття твердої землі під ногами та усвідомлення власних цінностей. «Англійський сніданок» – «той самий» правильний чай, який п’ють зранку вдома чи в офісі за будь-якої погоди вже майже 200 років. Традиційно смачний, з квітковим ароматом, кольору балтійського бурштину, він повертає відчуття спокою і впевненості у собі.
Насичений, міцний купаж чорних чаїв з індійського Асаму, Шрі-Ланки, Кенії, іноді з додаванням Кімуну передбачено смачний.
Термін «чай для сніданку» вживали з кінця XVIII сторіччя. Є американська та англійська версії походження купажу.
Американська приводить до статті в Daily Alta California за 1876 рік, у якій описано, як у 1843 році в Нью-Йорку торговець чаєм Річард Девіс зробив першу суміш. Вона користувалася величезним успіхом попри досить таки високу ціну: 50 центів за фунт (зараз це 13,72 долара за 0,45 кг). Потім чайні компанії почали її відтворювати.
У першому американському рецепті була суміш трьох чаїв:
* китайський чай сорту Конго з Фуцзяню (це міг бути й Кімун, і Чаочжоу), який імпортери брали за основу “Англійського сніданку”.
*Пішонг (він же Баочжун) – злегка окиснений чай з Фуцзяні, середнє між зеленим і улуном, з ароматом квітів і дині та м’яким смаком.
*Пеко – у Китаї в той час виробляли червоний чай Пехоу з молодими бруньками, вкритими білим пухом.
В англійській версії походження «Англійського сніданку» в 1892 році королева Вікторія спробувала місцевий купаж в Балтиморі і привезла в Лондон запас цього чаю. Хоча він був шотландського походження, до нього додали епітет «англійський».
Роберт М. Уолш, автор книг «Чай, його історія і таємниця», «Змішування чаю як витончене мистецтво» та «Чашка чаю», стверджує, що «Англійський сніданок» насправді є китайським чаєм Bohea з Фуцзяні, який є особливим сортом улуну, що на смак, колір та міцністю вирізняється від інших.
А Управління по туризму китайської провінції Аньхой забирає авторство собі. Основою «Англійського сніданку» є Кімун, який почав вирощувати держслужбовець, в якого не склалося з кар’єрою. Так чорний чай «як у Фуцзяні» з’явився в Аньхої, де раніше виробляли тільки зелені чаї. Результат був настільки хороший, що Кімун «злетів» в Англії та став основою для «Англійського сніданку».
У самій Великобританії є два варіанти «чаю для сніданку» – ірландський та англійський, які змагаються за канонічність.
В них є кілька ключових відмінностей:
• суміш: в той час, як англійський містить більше суміші цейлонського та кенійського чаю лише з легкими нотками Асаму, ірландський Асам має за основу.
• смак: англійський м’якший смак, ніж ірландський.
• смакує: англійський божественно з тостами та авокадо, шоколадом, печивом, в той час, як ірландський — добре з коржами з пшениці й меду та морквяним пирогом.
Ми в Teahouse створили свою авторську варіацію класичного купажу: суміш індійського та цейлонського чорного чаю категорії FBOP, якому вишуканість додає кенійський. Насичений аромат з нотами квітів та кольору балтійського бурштину. Звичайно, він дуже добрий з молоком або лимоном. А найбільше смакує з «Наполеоном».
Ще до таких укорінених і типово англійських чаїв відносимо Граф Грей, Лапсанг Сушонг, Дарджилінг та іноді Масалу. Але про них іншим разом.
