У Саудівської Аравії нафта, у Південної Африки діаманти, на помірному південному заході Китаю процвітання прийшло з чагарникових зелених чайних дерев, що покривають гори знаменитого повіту Менхай. Саме тут тисячі років росте Пуер – чай, що став легендою й улюбленим напоєм імператорів, зламав долі тисячам фермерів і торговців і дав нації тяжкий урок про довірливість, жадібність та небезпеку спекулятивної бульбашки…
Історія Пуеру починається близько 7 століття
Під час правління могутньої династії Тан (618-907 рр. н.е.) купці провінції Юньнань почали пакувати велике чайне листя в пресовані цеглини – ці кубики чаю було легше транспортувати, ніж громіздкий листовий чай. Через великі відстані та складний рельєф проходили місяці, а іноді й роки, перш ніж чай діставався до місця призначення, чи то Тибет, Індія, чи далекий Пекін.
Під час тривалої доставки змінювався й клімат, і ставалося щось дивовижне. Чай змінювався. Мало того, що колір чаю змінився із зеленого на бурштиновий і, зрештою, на темний, майже коричневий, але й смак чаю став живішим, насиченішим, фруктовішим і м’якшим. Протягом місяців подорожі чай пройшов процес старіння та ферментації, під час якого мікроби діяли на чай, викликаючи біологічні та ферментативні зміни.
Пуер полюбили. Спочатку імператори, високопосадовці й літератори, а згодом і звичайний люд – не лише за його унікальний смак, але й за лікувальні якості.
Улюблений чай імператорів, пройнятий невиразною лікарською силою, на відміну від інших сортів чаю, які споживаються невдовзі після збору врожаю, Пуер з віком стає смачнішим. І дорожчим. Як вино!
У сучасному Китаї репутація Пуеру закріпилася, ба навіть знеслася до небес
З 1999 по 2007 рік ціна Пуеру зросла в десятки разів – до 300 доларів за кілограм за найкращий у віці Пуер, перш ніж вона впала набагато нижче своїх рівнів перед бумом.
Юньнаньскі фермери купували мінівени, виробники ставали мільйонерами, а громадяни Китаю переводили свої заощадження в чорну цеглу ущільненого Пуеру.
Тут говорили: «Краще приберегти Пуер, аніж заощадити гроші»
У гірському поясі Пуер в провінції Юньнань група шарлатанів підняла ціни до рекордно високих рівнів, давши деяким фермерам і торговцям у повіті відчути смак бульбашки – і її гірких наслідків. Чимало наївних інвесторів були захоплені шаленою атмосферою, яку розпалювали оптові торговці: рекламували Пуер як питне золото, а потім скуповували все що могли, іноді платячи на 30 відсотків більше, ніж у минулому році.
Оскільки фермери висаджували більше чаю, з 2006 по 2007 рік виробництво подвоїлося до 100 000 тонн. В останні «золоті» місяці деякі виробники відвантажили свій чай до Юньнань з інших провінцій, позначили його як Пуер, а потім насолоджувалися величезними націнками. Коли ціни досягли абсурдного рівня навесні 2008-го, нечесні торговці розвантажили свої запаси і зникли.
А потім був повнісінький крах
Щонайменше третина з 3000 виробників та торговців чаєм оголосили про припинення діяльностіі. Фермери почали замінювати щойно посаджені чайні дерева більш поживними, а відтак більш прибутковими продуктами, такими як кукурудза та рис.
Серед тих, хто найбільше постраждав від катастрофи, – фермери округу Менхай. Багато з них ніколи не відчували такого процвітання раніше. Жителі небогатого села будували двоповерхові цегляні будинки, обладнували їх дорогою технікою та відправили дітей до приватних шкіл у столиці району. Усі носили дизайнерські бренди й купували машини, але після кризи в них навіть не було грошей заправити ті машини.
«Більшість із нас знищено», – сказав 43 -річний Фу Вей виданню New York Times у 2009-му, один з небагатьох торговців чаєм, які пережили розвал ринку Пуеру. «Багато людей поводилися як ідіоти».
14 років після краху – Пуер знов на чайному Олімпі
Пуерна галузь нині сформувалася наче галузь вина на Заході. Чітко визначений теруар (провінція Юньнань, місто Пуер), має значення сезон сбору, особливо цінується листя, зібране зі старих рослин або, що ще краще, з дерев «дикого чаю», які пережили вирубку лісів. Є фабрики-еталони, є унікальні колекції. Китайці вивчили гіркий урок, і сьогодні є державні стандарти й ліцензії.
Минулого року видатну колекцію старих Пуерів продали на аукционі Сотбіс у Гонгконзі. Від 5 до 75 тисяч доларів за млинець! Галузь оговталася після кризи й стала сильнішою. Так, з жорсткою регуляторною політикою, але й стандартами якості, гарантіями й запобіжниками від шарлатанів.
Купуючи сьогодні Пуер будь-якої, навіть найнижчої ціни зі знаком якості, можна бути певним – там дійсно Пуер і він вартує своїх грошей. Ми зібрали найбільшу колекцію Пуерів у нашій чайній в Дніпрі, деякі позиції можна придбати в нашому інтернет-магазині.
Серед наших улюбленців вже кілька років Шен Пуер Водний Дракон №802, який, можна сказати, «виріс» на наших очах. З роками він змінив свої якості, пішла властива молодим шенам гіркуватість, світло-зелений колір настою став янтарно-золотим.
Ще один фаворит усіх дегустацій — красень Шен Пуер «Гірські Дерева»№803 — той випадок, коли зовнішність відповідає внутрішнім якостям. Ми закохалися у всі відтінки його зеленого з першого погляду, а в палітру його смаку — з першого проливу. Так закохались, що зробили його макрозйомку, щоб роздивитись кожне листячко. Лишень погляньте!
Ну а для знайомства з чаєм Пуер радимо почати з маленьких млинців по 100 грамів «Чорної Черепахи» та «Лазурового Дракона», або ж розсипних Шу та Шен пуерів.
