Чай Марракеш №406

Східний Китай – Східна частина Піднебесної – це та сама Маньчжурія – рівнинна, приморська, мусонна. Мінливий клімат з ранковими туманами і вечірніми дощами – це майже теплиця для ніжних, тонких і (так-так) вишуканих чаїв. Тому саме тут розкинулися найпопулярніші «чайні» провінції, які подарували світу добру половину «Славних чаїв Китаю»: Аньхой (Хуаншань Маофен і Цімень Маофен, Тайпин Хоукуй, Маоцзянь, Кимун який насправді Цімень, Ганпаудер і улюблений багатьма Люань Гуапянь), Фуцзянь (О, це не просто провінція, це чудо що за провінція! Байхао Інчжен, Баймутан, Дахунпао, Уї Цілань, Моли Хуача, Аньси Тегуаньінь, Женьшень Улун, Танья Гунфу!), Чжецзян (Сіху Лунцзін, Ланьсі Маофен, Юцзі Сянмін Маофен) , Цзянсу (в цій провінції варто відзначити тільки про один чай, але зате який – Дунтін Білочунь!), Цзянсі (Лушань Юньу), Шаньдун (Суньчжень Ча) і, нарешті, острів Тайвань (ох, тайванські улуни – це тема для сотень вдумливих чаювань).

Західна і центральна Україна – Віддаленість України від океанів (ніяких цунамі, тайфунів та інших неприємностей), рівнини, вкриті знаменитим чорноземом, і помірний клімат століття годували наших скромних предків всілякими ягодами, фруктами і овочами. Однак з чаєм (в класичному, тобто китайському, розумінні) не склалося. Однак чай як явище (а точніше – філософія) не визнає суворих догм. Тому якщо ми говоримо про український чай, значить ми говоримо про знамениті карпатські суміші. Ці суміші, або тізани, – це сотні лікувальних трав в різноманітних поєднаннях і, що особливо важливо, з широким спектром лікувальних властивостей. Традиційно українські тізани включають суцвіття, плоди та ягоди, що робить їх не тільки корисними, але й дуже смачними.