Пост коронавірусні зміни на світовому чайному ринку – розповідає Андрій Крайнєв, директор Дубайського офісу компанії Finlays, спеціально для Чайної школи 2020.
Зміни відбулися серйозні, але виробники з ними справляються. Найбільш постраждалий регіон — це Індія. Північна Індія виробляє чай в певний сезон: Дарджилінг, Качар, Дорст, саме тут будуть істотні втрати за підсумками року. Очікувані втрати по Індії – 127 тонн, це близько 9% від загального обсягу чаю, який виробляє Індія. З них близько 80 тонн — Північна Індія: великі втрати першого флешу, сади Асаму й Дарджилінгу.
Тому Дарджилінгу першого збору буде дуже мало і на нього буде великий попит. Якраз перший збір потрапив на повне закриття Індії, робітники не виходили на плантації збирати чай і не проводили обрізку. Його втрати не менше 50%. Чекаємо другий флеш. І так, ціни на нього будуть високі.
Інші регіони постраждали набагато менше і, до речі, не від коронавірусу.
На Шрі-Ланці посуха, яка разом з ускладненнями від роботи в нових умовах дасть досить серйозні втрати. Зараз повинні початися дощі та ситуація покращиться. Але ось цей кумулятивний ефект досягнуто: не було аукціонів, тільки три тижні як заробив електронний аукціон (з 10-х чисел травня), слабкий збір і виросли ціни; на деякі позиції середнього чаю — на 60-70 центів за кг.
Кенія, як чайний регіон, постраждала несильно. Там головні складнощі зі швидкістю відвантажень чаю. Дуже великі затримки із транспортуванням чаю, особливо від виробника до порту Момбаса. Перевозити чай можна тільки 8 годин на добу — це ще плюс 2-3 дні. У порту менше людей: всі працюють максимально онлайн. Усі фактори разом дають затримку у 2-3 тижні.
Туреччина постраждала від коронавірусу досить сильно. Через карантин неможливо залучити сезонних робітників із Грузії на збір чаю. Очікується втрата першого флешу (збору) – близько 25%, або 40 тис. тонн від загального обсягу, тому ціни ростуть. Зараз в очікуванні Асаму і Дарджилінгу ціни на аукціонах стабілізувалися.
Китай майже не постраждав. Вони встигли карантин «прожити» до того, як почався збір чаю.
Фактично взагалі не постраждав В’єтнам. Грамотно і вчасно відреагували плюс сприяє погода: очікується ранній хороший урожай.
Японія досить легко відбулася. Зокрема завдяки механізованому збору чаю. Японія в рік виробляє 83 тис. тонн (дані за 2019 р.), і з японським чаєм все буде добре.
Це в загальних рисах.
До речі, в ОАЕ у ритейлі чай зараз купують на 36% більше: люди сидять вдома і п’ють чай.
Що відбувається з чаєм в Східній Європі та на інших ринках
У Східну Європу дуже багато чаю йде під виглядом японського з Китаю. Розкручені топові позиції японського чаю замінюють на китайські. Саме японського чаю Україна купує на рік від сили 3%, інші країни Східної Європи теж небагато. Основним ринком збуту японського чаю є Китай, США, Німеччина.
Навдивовиж Україна п’є чай гідної якості. Мас-маркет бере багато цейлонського чаю хорошої якості, преміум марки. Зростає популярність кенійського чаю — для пакетиків: щороку приріст на 100-150%. Адже він зберігається довго і заварюється добре. Для економсегмента непогано йде Східна Африка, Танзанія.
Проти 2019 року, зараз перерозподіляються запити чаю для пакетиків. “Просів” трохи Цейлон через те, що зросли ціни. Зростає попит на африканський чай (Східна Африка), в першу чергу, кенійський. Це головні зміни. Попит на листовий чай залишився незмінним.
У Кенії є дуже гідні марки листових чаїв. 20 років тому їх виробляв тільки Finlays. Зараз є десятки виробників, хороший вибір та гідні чаї. Крім Кенії, листовий чай виробляє Руанда на деяких фабриках. Він поки не такий добрий, як кенійський, але через кілька років, я думаю, складе їм конкуренцію.
В Україні збільшилися запити на екзотику з Китаю. Регулярно просять «докласти» кілька ящиків незвичайного китайського чаю і матча. Причому попит зростає «на очах», зокрема на матча. Ціна китайської матча, яка йде в Росію або Україну, від 6-7 до 15 доларів за кг.
США закуповує, в основному, аргентинський чай. 80% його йде на виробництво екстракту чаю для Ice Tea. Потім йдуть Кенія, Індія і Шрі-Ланка, присутній Китай і В’єтнам. У США багато вихідців з Індії, Пакистану, які віддають перевагу саме індійському й кенійському гранульованому чаєві.
Андрій Крайнєв пройшов шлях від чайного сомельє і чудового ті-тестера з колосальним досвідом роботи до директора представництва найбільшої чайної компанії. Звичайно, ми запитали його про найулюбленіші чаї.
Чай — мій улюблений напій, і я п’ю його не менш 8 чашок в день, не враховуючи тестування. П’ю досить простий чай. Моя перша й досі ніжна любов — Дарджилінг, з тих часів, коли я тільки «прийшов в чай». Люблю Асам — свіжий, сильний, насичений другий збір, та високогірний цейлонський. У пакетиках кращий варіант — Кенія, Eastern Rift, велика гранула або листовий чай. А ще неймовірно смачний чай я пив на наших плантаціях в провінції Місьйонес в Аргентині в листопаді, він нагадав чимось асамські чаї.
За мої 22 роки роботи в цій галузі якість чаю помітно “просіла”. Коли я “прийшов в чай”, мої вже не молоді вчителі говорили, що якість чаю значно змінилася не в кращий бік. Коли вони були молодими, то пили зовсім інший чай.
І це не може бути інакше: ми женемося за показниками та підвищенням прибутку. Від зниження витрат нікуди не дінешся. У Дарджилінгу починають схрещувати з китайський з ассамським, щоб отримувати більший урожай. На зміну ручному збору приходить машинний. Я спочатку два роки прожив на півдні Індії, знав чай з різних садів. І був неприємно здивований 4 роки тому, коли зрозумів, що якість дуже сильно просіла за 15-20 років у тих самих садах. Всі рахують гроші. Менше добрив — менше соків — менше смаку. Механізований збір і відсутність людини, який руками відчуває листочки. І чай «просів» в ароматі й смаку …
На фото: Костянтин Мазурік, Світлана Кобелєва, Teahouse, та Андрій Крайнєв, Finlays.
