Чай Тегуаньінь Фенікс №201

Легенда, історія

Легенда свідчить, що перший кущ Тегуаньінь з’явився побожному фермеру уві сні. Богиня Милосердя, або Бодгисаттва Гуаньінь, нагородила чайного майстра за служіння, пославши дар. По ранку фермер відправився до гори, яку бачив уві сні, і знайшов на вершині чайний кущ. Зібравши і обробивши листя, він отримав дивного смаку напій і назвав його на честь богині. Метал в назві часто пояснюють даоською теорією першоелементів.

Згідно письмових історичних довідок Тегуаньінь почали вирощувати в повіті Аньсі монахи в період правління Династії Тан – наприкінці VII століття.

Регіон, виробництво

Повіт Аньсі в провінції Фуцзянь – головний чайний регіон Піднебесної. Тут найбільший чайний ринок, теплий і вологий клімат круглий рік і тисячі гектарів плантацій з Тегуаньінь.

Листя цього сорту збирають вручну, відбираючи зрілі, великі. Найцінніший збір – осінній. Всього сезонів збору три: весна, літо і осінь.

Після збору листя кілька годин ферментують на сонці – доки край листочків не почервоніє. Потім листя сушать під високою температурою, щоб зупинити ферментацію. Пресовка Тегуаньінь – видовище вражаюче і навіть веселе: чай формують в велику кулю, поміщають в мішок, кріплять до спеціальній машини, яка нещадно метає мішок в різні боки. Останні етапи – сушка і прожарювання.

Смак, аромат, післясмак

Смарагдове, красиво скручене листя вражає дуже яскравим, класичним для цього сорту ароматом бузку навіть в сухому вигляді. Одного разу відчувши, не сплутаєш його ні з чим!

При заварюванні аромат розкриває нові відтінки: з’являється більше квітів, трохи фруктів і мед. Настій жовто-зелений, прозорий, з дуже легким, м’яким смаком і довгим солодким післясмаком. Щоб відчути всю палітру смаків і ароматів, цей чай потрібно пити протоками.

Рекомендації щодо заварювання

Тегуаньінь Фенікс повноцінно розкривається за чотири протоки. Кращий посуд – гайвань, але підійде і скляна колба. Якщо під рукою нема спеціального посуду, замість гайвані можна взяти звичайну чашку й блюдце. Температура води – 85-95°C. На 150 мл води знадобиться 5-8 грамів чаю.

Протоки повинні бути дуже швидкими – до декількох секунд перша, до 10 секунд наступні. Першу протоку краще злити, почекати до хвилини, щоб вологе тепле листя ввібрало більше кисню. Найбільш ароматними будуть перші протоки, в останніх стає яскравішим смак.

Восточный Китай – Восточная часть Поднебесной — это та самая Маньчжурия — равнинная, приморская, муссонная. Переменчивый климат с утренними туманами и вечерними дождями — это почти теплица для нежных, тонких и (да-да) изысканных чаев. Потому именно здесь раскинулись самые популярные «чайные» провинции, подарившие миру добрую половину «Знаменитых чаев Китая»: Аньхой (Хуаншань Маофен и Цимэнь Маофэн, Тайпин Хоукуй, Маоцзянь, Кимун который на самом деле Цимэнь, Ганпаудэр и любимый многими Люань Гуапянь), Фуцзянь (О, это не просто провинция, это чудо что за провинция! Байхао Инчжэнь, Баймутан, Дахунпао, Уи Цилань, Моли Хуача, Аньси Тегуаньинь, Жэньшэнь Улулн, Таньян Гунфу!), Чжэцзян (Сиху Лунцзин, Ланьси Маофэн, Юцзи Сянмин Маофэн), Цзянсу (в этой провинции стоит отметить только один чай, но зато какой — Дунтин Билочунь!), Цзянси (Лушань Юньу), Шаньдун (Суньчжэнь Ча) и, наконец, остров Тайвань (ох, тайваньские улуны — это тема для сотен вдумчивых чаепитий).