Чай Мен Дин Гань Лу №53

Мен Дін Гань Лу росте Сичуані, високо в горах Тибету, там, де 9 місяців на рік ідуть дощі й гори кутаються в тумани. Затяжні гірські дощі та кам’янистий, мінералізований ґрунт – «фішки» цього теруару. Ще за часів династії Хань (202 до н.е. — 24 н.е.) фермер Ву Лі Чень знайшов і перетворив на сади цей різновид чаю з гори Мендін. За часів династії Тан найкращим садам надали звання «королівських». Цей чай оточують не стільки легенди, як традиції. Так протягом тисячі років — від Династії Тан (618-906 н.е) і до династії Цин (1644-1911 н.е.) — на Фестивалі Цінмін (приблизно 5 квітня) місцевий губернатор одягався в церемоніальні шати, пропонував жертви богам і просив, щоби буддистські священники благословили чайні дерева. Для імператора ретельно відбирали 365 чайні листочки, їх зберігали у двох срібних пляшках і називали «святим чаєм». Їх імператор приносив у жертву своїм предкам. Потім місцеві чиновники відбирали найкраще листя, так званий «звичайний чай» або «другий чай», закривали його у 18 олов’яних пляшок і берегли для буденних чаювань королівської сім’ї. Мен Дін буває кількох видів: Huang Ya (Жовтий зародок), Shi Cha (Кам’яний чай), Yu Ye (Нефритове листя), Yin Zhen (Срібна голка), проте кращим і найвідоміший з них є ймовірно Gan Lu (Медова роса). Від інших чаї Мен Дін вирізняє солодкий аромат.«Солодка роса з гір Медін», найперший перший, лютневий збір 2020 року — це ніжні крихітні бруньки, ще вкриті пилком. Молоді тендітні чайні пагони схожі швидше на чайний пил, але ні, це таки малесенькі бруньки. Наприкінці зими чайні кущі ще вкриті жовтавим пилком, і коли заварюєш перше чайне листя, настій мутний і непрозорий — для Мен Дін це стандарт. Його ні в якому разі не треба промивати перед заварюванням. Просто сипите дрібку чаю, наливаєте гарячої води й чаїнки оживають. Він настільки ніжний і делікатний, а аромат такий свіжий, що не хочеться робити другий ковток. Бо перший залишає довгий-довгий, солодко-терпкуватий посмак. І з ним так дивно смачно, що хочеться побути наодинці якнайдовше. А насамкінець, коли спустошене листя остигає і змінює відтінки смаку, в ньому проявляється червоний базилік! І це щось неймовірне! М’яка вода 80 ⁰С і короткі проливи дозволять відчути його ніжність, а довші — розкриють міцність, наче винні виноградні присмаки. Назва повністю передає його суть: свіжий, як сади на світанку, прозорий і чистий, як роса, ніжний, як перші паростки та солодкий, як мед. Він добре п’ється вранці, бо пробуджує від сну, відновлює внутрішню рівновагу і дає відчуття повноти.Бронислав Виногродський описав Мен Дін Гань Лу так: «Це солодка роса. Згадуєш і зітхаєш, Як прекрасне це життя, Напоєне променями.На світанку сонця відблиск Забігає в ці роси Щоби ти, відпивши ковток, Раптом задумався про вічне».