Чай Ай Цзяо Улун №046

Ай Цзяо Улун

— Улун з короткою ногою. Цей чай збирають з однойменного куща, який має ще й іншу назву — Сяо Е Улун, що перекладається як «Улун з малим листом». Коротка нога в цьому випадку має на увазі довжину стовбура чайної рослини до початку розгалуження. Тому є й інший сорт — Гао Цзяо або Висока нога. Ай Цзяо належить до клонованих сортів, який також відомий тим, що він був попередником знаменитих тайванських сортів — Цин Сіна і Дун Діна.

Історія Ай Цзяо Улун

Історична батьківщина сорту розташована на півночі провінції Фуцзянь в окрузі Наньпін, міському повіті Цзян Оу, куди входить Дунфенчжень. До складу Дунфенчженя, своєю чергою, входить 18 сіл. Чайна історія цих місць налічує 10 століть, Дунфенчжень колись був «Бейюань» — тут виробляли знамениті чаї сунської епохи (Сун Дай Мін Ча Чан Ді). У Дунфенчжені зберігся старий сад, де є кущі віком до 150 років. Саме завдяки цьому місцю стала відома драматична історія сорту Ай Цзяо.

Відомий цей сорт аж із часів Сун, у ті часи він входив до числа відібраних кущів для імператорського саду. Але з кінця династії Сун цей сорт (невдало виступивши на сунських іграх) впав у немилість і був призабутий аж до недавнього часу. У 80-х роках минулого століття на його історичній батьківщині залишалося не більше 10 акрів чайних рослин. У травні 1987 року професор Чжан Цзи приїхав у Цзян Оу для дослідження чаю, і там він випадково виявив цей таємничий сад зі старими коротконогими чайними деревами. Це була велика подія в чайно-науковому світі. У селі Гуйлінь знайшлося близько 100 соток старих чайних кущів віком від 120 до 150 років. Це було цілих 6090 чайних кущів!

Уже в 90-му році професор Ву довів, що цей сорт є «тай чай чжи фу» — батьком тайванських чаїв, а гуйліньський сад — їхньою колискою. У лютому 2009 року Фуцзяньський департамент агрокультури присвоїв цим деревам статус ресурсного резервату. З 2000-х кущ стали поширювати, його висадили в районі УІ, і так з’явився сорт північнофуцзянського улуна, що плавно набирає популярність.

Кущ вирізняється короткою ногою, він невисокий: виростає до 100-120 сантиметрів, листя довге і широке, має форму еліпса, довжина 5,5-8 см, ширина 2,2-3,3 см. Лицьовий бік листка рівний, кінчик опущений, колір листя зелений, блискучий, соковитий, зубчики дрібні, не виражені. Один флеш (брунька і три листки) важить цілих 28 грамів! Рослина добре переносить і посуху, і морози. Листя збирають раз на рік навесні, в останній тиждень квітня, період збору збігається з такими сортами, як Мей Чжань і Мао Се, Бай Цзи Гуань і Ци Лань.

Багато чаїв, зібраних у цей період, як і Ай Цзяо Улун, вирізняються ніжною сировиною, і тому до них застосовують легкий або помірний прогрів, щоб розкрити яскравий природний аромат. Готовий чай має яскравий солодкий аромат з нотами персика, чистий і м’який смак. Колір настою золотистий. Чай зберігає аромат і після 10 заварювань. Серед фахівців вважається, що сировина з цього куща дуже добре підходить для купажів, оскільки її природний аромат володіє якістю «незмішування», що дає змогу виготовити чай з вельми багатим букетом. У сухому чаї, виготовленому навесні, міститься близько 3.1% амінокислот, 19.6% поліфенолів, з них 13.8% припадає на частку катехінів, 5.7% — кофеїну.

Смак та післясмак

Чай з яскравим, але благородним смаком — округлим, горіхово-медовим, з нотками прянощів. Довгий посмак зі складною солодкістю. В ароматі чути м’які квіткові обертони, абрикоси й смажені горіхи.

Як краще заварювати?

Заварювати слід м’якою (але не дистильованою) водою. Температура води 85-95 °C. Посуд перед заварюванням слід прогріти. При заварюванні проливами на гайвань або чайник об’ємом 150 мл достатньо 4 грамів чаю. Час заварювання — 10-15 секунд, пізні заварки займуть більше часу.